Ван Марум Мартін (20.03.1750-26.12.1837) — нідерландський фізик і ботанік. Народився в Делфті. Закінчив Гронінгенський університет (1773). У 1776 — 80 був лікарем у Гарлемі, з 1783 — директором кабінету любителів фізики та природознавства (згодом музей Тейлора в Гарлемі). Роботи присвячені вивченню електричних явищ і газів. Проводячи серію дослідів з метою перевірки закону Бойля — Маріотта для всіх газів, а не лише для повітря, і змінивши лише тиск газоподібного аміаку, здобув його в рідкому стані. Після дослідів Ван Марума пішли численні спроби перетворити відомі гази на рідину шляхом їх стискання. Побудував велику електричну машину і розклав за її допомогою (точніше, іскор від неї) цілу низку речовин (у 1785 і пізніше), зокрема, аміак на азот і водень. У 1786 встановив зв'язок теплоти з електричною іскрою.
Член - кореспондент Паризької АН (1803).