Вігнер Юджин Поль (народився 17.09.1902) — американський фізик-теоретик, член Національної АН (1945). Народився в Будапешті. Закінчив Вищу технічну школу в Берліні (1925). У 1930—71 працював у Принстонському університеті (з 1938 — професор), у 1942—45 — у Металургійній лабораторії Чиказького університету.
Роботи присвячені квантовій механіці і електродинаміці, ядерній фізиці, теорії ядерних реакторів, фізиці елементарних частинок. Один з перших показав ефективність застосування до квантової механіки апарату теорії груп і багато зробив для того, щоб ідеї симетрії і теорії груп утвердилися в сучасній теоретичній фізиці, заклав основи теорії симетрії в квантовій механіці і ввів ідеї та методи, застосувавши їх до фундаментальних проблем.
У 1927 спільно з П. Йорданом побудував апарат, еквівалентний хвильовій механіці в конфігураційному просторі з антисиметричними хвильовими функціями, розробив метод вторинного квантування, у 1928 провів квантування електронного поля. У 1927 ввів уявлення про парність хвильової функції і відкрив у 1927 дзеркальну симетрію (збереження просторової парності), сформулювавши закон збереження парності, у 1932 — симетрію відносно обернення часу. У 1933 показав, що ядерні сили мають малу область дії (короткодіючі). У 1937 незалежно від інших ввів поняття ізотопічного спіну і вперше чітко сформулював закон збереження ізотопічного спіну в нуклон-нуклонних взаємодіях. У 1937 вказав на зв'язок ізоспіну із зарядовою незалежністю ядерних сил.
Разом з Г. Брейтом у 1936 запропонував дисперсійну формулу для величини ефективного перерізу захоплення і розсіювання нейтронів (формула Брейта — Вігнера). У 1937 запропонував однорідну модель ядра (модель Вігнера) і застосовував її для вивчення ядер важчих за кисень. Обґрунтував (1939) можливість перебігу в урані ланцюгової ядерної реакції поділу. У складі групи Е. Фермі брав участь у спорудженні першого американського атомного реактора, очолював роботи в США з теорії ядерних реакторів.
У 1949 сформулював закон збереження баріонного заряду, у 1952 розглянув наслідки, що випливають із законів збереження електричного і баріонного зарядів. За внесок у теорію атомного ядра і елементарних частинок, особливо за застосування фундаментальних принципів симетрії, у 1963 удостоєний Нобелівської премії. У 1935 провів перший розрахунок і оцінив тиск переходу молекулярного водню в металевий стан.
Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств. У 1956 — президент Американського фізичного товариства. Медалі Б. Франкліна (1950), Е. Фермі (1958), М. Планка (1961), премія «Атом для миру» (1960) та ін.