Вул Бенціон Мойсейович (народився 22.05.1903) — радянський фізик, академік (1972; член-кореспондент 1939). Народився в Білій Церкві. Закінчив Київський політехнічний інститут (1928). З 1932 працює у Фізичному інституті АН СРСР (з 1933 — завідувач лабораторії).
Роботи присвячені фізиці діелектриків і напівпровідників. Дослідив електричну міцність діелектриків, відкрив нову форму пробою (послідовного) діелектрика, вивчав електричні розряди в газах в однорідних і неоднорідних полях при різних тисках. Дослідив тверді діелектрики з високою діелектричною проникністю, явища в діелектриках при сильному гамма-опроміненні, встановивши основні закономірності зміни електропровідності діелектриків під дією гамма-випромінювання. Відкрив і дослідив сегнетоелектричні властивості титанату барію (1944), чим поклав початок створенню нового класу діелектриків, широко використовуваних у сучасній техніці (Державна премія СРСР, 1946).
У 1948 розпочав дослідження з фізики напівпровідників. Під керівництвом Вула в нашій країні було розпочато розробку перших напівпровідникових діодів, транзисторів і сонячних елементів. Подальші дослідження в галузі фотоелектричних явищ привели до створення кремнієвих фотоелементів сонячних батарей. Створив дифузійний транзистор і запропонував р—n-переходи в напівпровідниках використовувати як нелінійні конденсатори. За безпосередньої участі Вула створено (1963) перші в СРСР напівпровідникові лазери (Ленінська премія, 1964).
Герой Соціалістичної Праці (1969).