Розберімо спершу, що ми розуміємо під словом час. Що ж це таке! Непогано було б знайти відповідне визначення поняття «час». У тлумачному словнику Вебстера, наприклад, «час» визначається як «період», а сам «період» — як «час». Однак користі від цього визначення мало. Але й у визначенні «час — це те, що змінюється, коли більше ніщо не змінюється» сенсу не більше. Можливо, слід визнати той факт, що час — це одне з понять, яке визначити неможливо, і просто сказати, що це щось відоме нам: це те, що відділяє дві послідовні події!
Річ, однак, не в тому, як дати визначення поняття «час», а в тому, як його виміряти. Один зі способів виміряти час — це використати щось регулярно повторюване, щось періодичне. Наприклад, день. Здавалося б, дні регулярно йдуть один за одним. Але, трохи поміркувавши, натрапляєш на запитання: чи періодичні вони? Чи всі дні мають однакову тривалість? Складається враження, що літні дні довші за зимові. Утім, деякі зимові дні здаються жахливо довгими, особливо якщо вони нудні. Про них зазвичай кажуть: «Жахливо довгий день!»
Однак, вочевидь, усі дні в середньому однакові. Чи можна перевірити, чи справді вони однакові і чи проходить від одного дня до іншого, хоча б у середньому, той самий час? Для цього потрібно провести порівняння з якимось іншим періодичним процесом. Давайте подивимося, як таке порівняння можна, наприклад, провести за допомогою піщаного годинника. За допомогою такого годинника ми можемо створити періодичний процес, якщо будемо стояти біля нього вдень і вночі та перевертати його щоразу, коли висиплеться остання піщинка.
Якщо потім підрахувати число перевертань піщаного годинника від кожного ранку до наступного, то можна виявити, що число «годин» (тобто число перевертань) у різні дні різне. Хто ж у цьому винен? Може, Сонце? Може, годинник? А може, і те, і те? Після деяких роздумів можна дійти думки, що слід рахувати «години» не від ранку до ранку, а від полудня до полудня (полудень — це, звісно, не 12 годин, а момент, коли Сонце перебуває в найвищому положенні). Цього разу виявляється, що в кожній добі число «годин» однакове.
Тепер можна стверджувати, що «година» і «доба» мають регулярну періодичність, тобто відмічають послідовні рівні інтервали часу, хоча нами й не доведено, що кожен із процесів справді періодичний. Нас можуть запитати: а раптом є якась всемогутня істота, що вповільнює перебіг піску вночі й пришвидшує вдень? Наш експеримент, звісно, не може дати відповіді на запитання такого роду. Очевидно лише те, що періодичність одного процесу узгоджується з періодичністю іншого. Тому при визначенні поняття «час» ми просто виходитимемо з повторення деяких явно періодичних подій.