Немець Олег Федорович (народився 13.02.1922) — радянський фізик, академік АН УРСР (1978). Народився в Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут (1947). У 1949-70 працював в Інституті фізики АН УРСР (з 1961 — завідувач відділу і з 1958 — заступник директора), з 1970 — завідувач відділу Інституту ядерних досліджень АН УРСР і з 1974 — директор. З 1961 — також професор Київського університету.
Роботи присвячені ядерній фізиці. Досліджував розсіяння і реакції дейтронів та альфа-частинок середніх енергій з ядрами, виміряв векторну поляризацію дейтронів при пружному розсіянні на низці ядер, створив (1971) мішень поляризованого гелію-3. Виявив нові ефекти — ізотопні й оболонкові, показав роль трьохчастинкових ефектів у ядерних реакціях. Експериментально обґрунтував оптичну модель ядра для складних частинок, визначив ступінь спінової залежності ядерних сил. Ідентифікував механізми багатьох ядерних реакцій. Установив зв'язок між механізмами ядерних реакцій і природою збуджуваних рівнів ядер. Досліджував механізм ядерної реакції розщеплення дейтрона, показав, що реакція проходить шляхом трьох різних механізмів, виявив (1968) немонотонну залежність перерізу розщеплення дейтронів від атомної маси.