Пуассон Сімеон Дені (21.06.1781-25.06.1840) — французький механік, математик і фізик, член Паризької АН (1812). Народився в Пітів'є. Закінчив Політехнічну школу (1800), де викладав (з 1806 — професор), з 1809 — професор Паризького університету.
Фізичні дослідження стосуються електрики й магнетизму, капілярності, теорії пружності, гідромеханіки, теорії коливань, теорії світла. У 1811 застосував математичну теорію потенціалу до електростатики, сформулювавши тут важливу теорему, згідно з якою напруженість поля в точці біля поверхні провідника пропорційна густині заряду на провіднику; і розв'язав задачу про розподіл електрики на поверхні різних провідників і системах провідників. У 1824 поширив теорію потенціалу на магнітні явища і розробив математичну теорію магнетизму.
Уперше записав рівняння аналітичної механіки в складових імпульсу, у гідродинаміці узагальнив рівняння Нав'є — Стокса на випадок руху стисливої в'язкої рідини з урахуванням теплопередачі. Розробляв теорію поширення звуку в повітрі. Перший теоретично дослідив адіабатичний процес, дав (1823) виведення рівняння адіабати (рівняння Пуассона).
Розв'язав низку задач теорії пружності, увів (1810) так званий «коефіцієнт Пуассона» як характеристику матеріалу пружного тіла — відношення поздовжнього розтягу до поперечного стиснення, узагальнив рівняння теорії пружності на випадок анізотропних тіл. Поряд з Л. Нав'є та О. Коші є основоположником теорії пружності.
Член Петербурзької АН (1826).