Вольта Алессандро (18.02.1745-5.03.1827) — італійський фізик, хімік і фізіолог, винахідник джерела постійного електричного струму. Народився в Комо. Навчався в школі ордену єзуїтів, але ще в ранні роки захопився природничими науками. У 1774-79 викладав фізику в гімназії в Комо, з 1779 — професор Павійського університету, у 1815-19 — директор філософського факультету Падуанського університету.
Фізичні дослідження в галузі електрики. Зацікавившись дослідами Л. Гальвані з «тваринною» електрикою, у 1792 почав їх повторювати і незабаром дійшов висновку, що причиною виникнення короткочасного електричного струму в м'язах жаб є не властива їм «тваринна» електрика, як вважав Гальвані, а наявність кола з провідників двох класів (двох різнорідних металів і рідини). Після тривалих експериментів для посилення ефектів, що виникають при з'єднанні кількох різнорідних провідників, сконструював наприкінці 1799 перше джерело тривалого гальванічного (електричного) струму — вольтів стовп. Перший вольтів стовп складався з 20 пар мідних і цинкових кружечків, розділених суконними кружечками, змоченими солоною водою. Відкрив (1795) також взаємну електризацію різнорідних металів при їхньому контакті (контактна електрика) і розмістив метали в так званий ряд напруг (1801). Пояснив гальванічну поляризацію елементів. Побудував смоляний електрофор (1775), чутливий електроскоп із соломинками (1781), конденсатор (1783), електрометр та інші прилади, описав проект телеграфу. Дослідив також теплове розширення повітря, спостерігав (1790) дифузію. Встановив провідність полум'я (1787). Виявив метан (1776).
Член Лондонського королівського товариства і Паризької АН. Медаль Коплі (1794).