Завойський Євген Костянтинович (28.09.1907—9.10.1976) — радянський фізик-експериментатор, академік (1964, член-кореспондент 1953). Народився в Могилеві-Подільському. Закінчив Казанський університет (1930), де в 1933—47 завідував кафедрою фізики. З 1947 працював в Інституті атомної енергії імені І. В. Курчатова.
Роботи стосуються радіоспектроскопії, проблем нової техніки, фізики плазми. Вивчав різні фізичні явища за допомогою радіотехнічних методів, зокрема поглинання енергії радіочастотного поля розчинами електролітів і газами. У 1944 відкрив електронний парамагнітний резонанс (Ленінська премія, 1957) і потім (1944—47) встановив його основні закономірності, вивчив різні типи парамагнетиків. У 1947 незалежно від Дж. Гріффітса виявив феромагнітний резонанс.
Разом з М. М. Бутсловим розробив метод електронно-оптичної хронографії для дослідження надшвидких процесів (10~12—10~14 с). Запропонував і побудував першу люмінесцентну камеру для вивчення ядерних процесів, розробив способи реєстрації іонізуючих випромінювань, метод поляризації ядер з використанням зсуву Лемба.
З 1958 займався вивченням плазми у зв'язку з проблемою керованого термоядерного синтезу. Незалежно від Я. Б. Файнберга та інших відкрив (1961) ефекти аномально високого опору плазми при великих густинах струму та її швидкого (турбулентного) нагрівання. Незалежно від У. Беннета вказав (1968) на можливість здійснення керованого термоядерного синтезу за допомогою релятивістських електронних пучків.
Герой Соціалістичної Праці (1969). Державна премія СРСР (1949).