Вебер Вільгельм Едуард (24.10.1804-23.06.1891) — німецький фізик, член - кореспондент Берлінської АН (1834). Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професором університетів у Галле (1828-31), Геттінгені (1831-37 і з 1849) та Лейпцигу (1843-49).
Основні роботи присвячені електромагнетизму. Спільно з К. Гауссом побудував у 1833 перший у Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частинки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з густиною електричних зарядів і швидкістю їх упорядкованого переміщення. Спільно з Р.Кольраушем у 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів—магнітних диполів (1854) і гіпотези про переривчастість електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, надавши їй планетарну структуру (1871).
Роботи стосуються також акустики, теплоти, молекулярної фізики, земного магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді і повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов низку фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).