Щоб фізика могла бути корисною іншим наукам щодо теорії, а не тільки своїми приладами й винаходами, ці науки повинні забезпечити фізика описом їхнього об'єкта фізичною мовою. Якщо біолог запитає: «Чому жаба стрибає?», то фізик не зможе відповісти. Але якщо він розповість, що таке жаба, що в ній стільки-то молекул, що ось у цьому місці в неї нерви і т. д., то це вже зовсім інша справа. Якщо геолог більш чи менш до пуття пояснить нам, що таке Земля, а астроном — що таке зорі, тоді можна спробувати в цьому розібратися. Щоб був якийсь толк від фізичної теорії, потрібно знати, де розташовані атоми. Щоб зрозуміти хімію, ми повинні точно знати, з яких атомів складаються речовини, що нас цікавлять, інакше ми нічого не проаналізуємо. Звичайно, це лише одне з обмежень.
Існує й інший тип задач у сусідніх науках, якого у фізиці немає. Назвемо його, не маючи кращого терміна, питанням історії. З чого все почалося! Як усе стало таким, яким воно є? Якщо, наприклад, усе в біології буде нами зрозуміле, виникне природне питання: як з'явилися всі істоти на Землі? Цим займається теорія еволюції — важлива частина біології. У геології нам хочеться знати не тільки, як утворюються гори, але й як спочатку виникла сама Земля, сонячна система і т. д. Це, природно, приводить нас до бажання дізнатися, з якого роду матерії складався тоді Всесвіт. Як розвинулися зорі? Якими були початкові умови? Це — проблема астрономічної історії. Зараз багато чого прояснилося в походженні зір, елементів, з яких ми складаємося, і навіть трошки стало ясніше походження самого Всесвіту.
На сьогодні фізика не вивчає питання історії. Ми не ставимо запитання: «Ось закони фізики, як вони виникли?» Ми не вважаємо наразі, що закони фізики з часом якось змінюються, що вони раніше були іншими, ніж нині. Звичайно, це не виключено, і якщо з'ясується, що це й справді так, то історичні питання фізики переплетуться з рештою історії Всесвіту, і тоді фізик обговорюватиме ті самі проблеми, що й астрономи, геологи та біологи.
Нарешті, існує фізична проблема, спільна для багатьох наук, до того ж дуже стара, але досі не розв'язана. Це не проблема пошуку нових елементарних частинок, ні, це інше питання — питання, давно, понад сто років тому, відкладене наукою вбік. Жоден фізик ще не зміг математично бездоганно проаналізувати його, попри його важливість для суміжних наук. Це — аналіз циркуляції, або вихрової рідини. Якщо простежити еволюцію зорі, то рано чи пізно ми підійдемо до такого моменту, коли в зорі починається конвекція; і з цього моменту ми вже не знаємо, що буде далі. Через кілька мільйонів років відбувається вибух зорі, але причина цього для нас залишається загадкою. Ми не вміємо аналізувати погоду. Ми не знаємо картини рухів, які повинні відбуватися всередині Землі. У найпростішій формі завдання таке: пропустимо через дуже довгу трубку з великою швидкістю воду. Запитується: який потрібен тиск, щоб прогнати крізь трубку задану кількість води? І ніхто, спираючись тільки на первинні закони і на властивості самої води, не вміє відповісти на це питання. Якщо вода тече неквапливо, або коли сочиться в'язка рідина на кшталт меду, то ми чудово все вміємо. Відповідь ви можете знайти, наприклад, у будь-якому вашому підручнику. А от зі справжньою, мокрою водою, що бризкає зі шланга, впоратися ми не в змозі. Це — центральна проблема, яку одного чудового дня нам знадобиться розв'язати, а ми цього не вміємо.
Поет сказав якось: «Увесь світ у келиху вина». Ми, ймовірно, ніколи не зрозуміємо, який сенс він у це вкладав, бо поети пишуть не для того, щоб бути зрозумілими. Але безсумнівно, що, уважно поглянувши в келих вина, ми справді відкриємо цілий світ. У ньому і фізичні явища (іскриста рідина, випаровування, що змінюється залежно від погоди і вашого дихання, блиск скла), і атоми (про які нам говорить уже наша уява). Скло — це очищена гірська порода; у його складі криються секрети віку Всесвіту і розвитку зір. А з якого дивовижного набору реактивів складається це вино! Як вони виникли? Там є закваска, ферменти, витяжки та різні інші продукти. Адже у вині криється велике узагальнення: усе життя є бродінням. Вивчаючи хімію вина, не можна не відкрити, як це й зробив Луї Пастер, причини багатьох хвороб. Скільки ЖИТТЯ У ЦЬОМУ кларете, якщо він нав'язує нашій свідомості свій дух, якщо ми повинні бути такими обережними з ним! Наш обмежений розум для зручності ділить цей келих вина, цей світ на частини: фізику, біологію, геологію, астрономію, психологію і т. д., але ж природа насправді жодного поділу не знає! Тож давайте і ми зіллємо це воєдино, не забуваючи все ж, що ми побачили. Нехай цей келих вина дасть наостанок ще одну насолоду: випити його і про все забути!