Оптика

Бекке метод [за ім'ям австр. вченого Ф. Бекке (F.

Біле світло , електромагнітне випромінювання складного спектрального складу, що викликає в людей з нормальним кольоровим зором нейтральне у кольоровому відношенні відчуття.

Бінокль , (франц. binocle, від лат. bini — пара, два і oculus—око), оптичний прилад для візуального спостереження віддалених предметів двома очима, а також для вимірювання кутів і відстаней.

Бінокулярний зір , (від лат. bini — пара, два і oculus — око), зір двома очима.

Біо закон - визначає кут φ обертання площини поляризації лінійно поляризованого світла, що проходить через шар некристалічної речовини (рідини або розчину в неактивному розчиннику), яка має природну оптичну активність: φ…

Біолюмінесценція - люмінесценція організмів, пов'язана з процесами їхньої життєдіяльності.

Блиск , характеристика властивості поверхні, що відбиває світло.

Брегга-Вульфа умова , визначає можливі напрямки виникнення максимумів інтенсивності пружно розсіяного на кристалі рентгенівського випромінювання при дифракції рентгенівських променів.

Брюстера закон, співвідношення між показником заломлення n діелектрика і таким кутом падіння φ на нього природного (неполяризованого) світла, при якому відбите від поверхні діелектрика світло повністю поляризоване.

Кут падіння світлового променя, при якому відбите від діелектрика світло повністю поляризоване.

Бугера-Ламберта-Бера закон , визначає послаблення пучка монохроматичного світла при його проходженні через поглинальну речовину.

Вакуумна спектроскопія , спектроскопія короткохвильової УФ області і м'якого рентгенівського випромінювання (від 2*10 2 до 0,4—0,6 нм).

Діоптрика , (грец. dioptrika, від dia — через, крізь і opteuo — бачу), традиційна (така, що поступово виходить з ужитку) назва розділу геометричної оптики, у якому розглядається заломлення світла при проходженні його чер…

Діоптрія , (дп, D), одиниця оптич, сили лінз та інших осесиметричних оптичних систем; 1 дп дорівнює оптичній силі лінзи або сферичного дзеркала з фокусною відстанню 1 м.

(неполяризоване світло), оптичне випромінювання зі швидко і безладно змінюваними напрямками напруженості електромагнітного поля, причому всі напрямки коливань, перпендикулярні до світлових променів, рівноймовірні.

Лінія однакової освітленості, вираженої у фотах.

Катодолюмінесценція , люмінесценція, що виникає при збудженні люмінофора електронним пучком (катодними променями); один з видів радіолюмінесценції.

Катоптрика , (від грец. katoptrikos — дзеркальний, відображений у дзеркалі), історична, нині застаріла назва розділу геометричної оптики, в якому розглядалися оптичні властивості відбивних поверхонь (оптичних дзеркал) і …

Каустична поверхня , (від грец. kaustikos — пекучий) в оптиці, поверхня, що обгинає сім'ю світлових променів, випущених світною точкою і таких, що пройшли крізь оптичну систему.

Сукупність методів дослідження атомних ядер за їхнім випромінюванням, що супроводжує ядерні перетворення і переходи ядер з одного стану в інший.