Якщо стрижень, що перебував у початковому положенні H1, переміщується за висотою активної зони на певну відстань ΔH до нового положення H2 (ΔH = H2 – H1), то зміна реактивності реактора становитиме величину, яку знаходять за формулою:
Δρ = ρ(H2) - ρ(H1) , (21.8.1)
тобто знаходять як різницю інтегральних ефективностей поглинача в кінцевому та початковому його положеннях.
При всій своїй простоті ця формула є універсальною, оскільки знак одержуваної зміни реактивності Dr враховується автоматично: якщо стрижень переміщується вгору ( ΔH = H2 – H1 > 0), то ρ(H2) > ρ(H1) і одержувана зміна реактивності Dρ > 0, тобто внаслідок переміщення стрижня реактору повідомляється додатна реактивність; якщо ж стрижень переміщується вниз (ΔH < 0), то й величина Δρ < 0, тобто переміщення стрижня призводить до повідомлення реактору від'ємної реактивності.
Для «важких» поглиначів при малих їхніх переміщеннях за висотою активної зони формула (21.8.1) для розрахунку змін реактивності не годиться: зняти з кривої інтегральної ефективності початкове й кінцеве значення інтегральної ефективності практично неможливо (вони близькі одне до одного й на графіку майже нерозрізненні). У цьому випадку для більш-менш точного визначення зміни реактивності користуються кривою диференціальної ефективності за формулою:
Δρ ≈ (dρ/dH) ΔH = (dρ/dH) (H2 – H1), (21.8.2)
де величину диференціальної ефективності (dρ/dH) знімають з кривої диференціальної ефективності поглинача при початковому його положенні H1. Тобто в даному випадку використовується відомий у математиці прийом лінеаризації функції: незважаючи на те, що крива інтегральної ефективності нелінійна, у невеликих інтервалах зміни аргументу її можна з достатньою для практичних цілей точністю вважати лінійною, а це означає, що величину диференціальної ефективності в малому інтервалі можна вважати сталою й рівною її значенню на одному з кінців інтервалу.
У практичних розрахунках оператори ВВЕР при переміщеннях стрижнів (або груп стрижнів) не більш як на 5 – 6 см користуються формулою (21.8.2), а при більших переміщеннях (коли нелінійністю інтегральної ефективності нехтувати не можна) – формулою (21.8.1).
Δρ = ρ(H2) - ρ(H1) , (21.8.1)
тобто знаходять як різницю інтегральних ефективностей поглинача в кінцевому та початковому його положеннях.
При всій своїй простоті ця формула є універсальною, оскільки знак одержуваної зміни реактивності Dr враховується автоматично: якщо стрижень переміщується вгору ( ΔH = H2 – H1 > 0), то ρ(H2) > ρ(H1) і одержувана зміна реактивності Dρ > 0, тобто внаслідок переміщення стрижня реактору повідомляється додатна реактивність; якщо ж стрижень переміщується вниз (ΔH < 0), то й величина Δρ < 0, тобто переміщення стрижня призводить до повідомлення реактору від'ємної реактивності.
Для «важких» поглиначів при малих їхніх переміщеннях за висотою активної зони формула (21.8.1) для розрахунку змін реактивності не годиться: зняти з кривої інтегральної ефективності початкове й кінцеве значення інтегральної ефективності практично неможливо (вони близькі одне до одного й на графіку майже нерозрізненні). У цьому випадку для більш-менш точного визначення зміни реактивності користуються кривою диференціальної ефективності за формулою:
Δρ ≈ (dρ/dH) ΔH = (dρ/dH) (H2 – H1), (21.8.2)
де величину диференціальної ефективності (dρ/dH) знімають з кривої диференціальної ефективності поглинача при початковому його положенні H1. Тобто в даному випадку використовується відомий у математиці прийом лінеаризації функції: незважаючи на те, що крива інтегральної ефективності нелінійна, у невеликих інтервалах зміни аргументу її можна з достатньою для практичних цілей точністю вважати лінійною, а це означає, що величину диференціальної ефективності в малому інтервалі можна вважати сталою й рівною її значенню на одному з кінців інтервалу.
У практичних розрахунках оператори ВВЕР при переміщеннях стрижнів (або груп стрижнів) не більш як на 5 – 6 см користуються формулою (21.8.2), а при більших переміщеннях (коли нелінійністю інтегральної ефективності нехтувати не можна) – формулою (21.8.1).