За останні десятиліття телебачення вже вийшло зі стадії дослідів і знайшло дорогу в повсякденне життя. Телевізор тепер не рідкість — мільйони людей призвичаїлися до нього так само, як до радіо.
Ми не зупинятимемося на роботі телевізійного передавача, нас тут не цікавить і радіотехнічна схема телевізора. Єдине, на що ми звернемо увагу — це головна частина телевізора, електронно-променева трубка. Трубка являє собою скляний балон, з якого викачано майже все повітря. Опукле дно балона править за екран. У трубці створюється вузький пучок швидких електронів, спрямований до екрана. Екран вкритий тонким шаром сірчистого цинку або якоїсь іншої речовини, яка під дією пучка електронів починає світитися. Вузький пучок електронів викликає на екрані світну пляму. У трубці є ще пристрої, які за допомогою електричного і магнітного полів відхиляють електронний пучок. Ці відхильні пристрої змінюють положення світної точки на екрані; можна змінювати також яскравість точки. Рух пучка електронів керується відхильними пристроями так, що світла плямка пробігає рядок за рядком протягом 1/25 с увесь екран. Яскравість точки залежить від радіосигналів, які посилає телепередавач.
Таким чином, точка змінної яскравості малює на екрані зображення.
Для керування електронним пучком потрібно точно знати масу електронів. Чим більша їхня маса, тим сильніші електричні й магнітні поля потрібно застосовувати для відхилення пучка. Вище ми бачили, що маса будь-якого тіла, зокрема й маса електрона, залежить від його швидкості. Маса спокою електрона — добре відома величина. Масу електрона, який рухається в електронно-променевій трубці зі швидкістю v, можна обчислити за формулою (5). У звичайному телевізорі використовується електронно-променева трубка, в якій швидкість електронів сягає приблизно 30000 км/с. Це означає, що маса електронів у трубці майже на 1% більша за масу спокою. Таким чином, жоден власник телевізора не може стверджувати, що він не має ніякого діла з теорією відносності. Те, що пучок електронів у телевізорі має на 1% більшу масу, пояснюється тільки теорією відносності.
Дивитися на екран сучасного телевізора можуть одночасно лише кілька людей, у крайньому разі — десяток людей. Показ же телевізійної передачі цілому залові досі лишається не до кінця розв'язаною проблемою, хоча такі досліди й ведуться. Так, наприклад, намагалися збільшити яскравість зображення на екрані телевізора. Одержане зображення можна тоді за допомогою світлосильного об'єктива проєктувати на великий екран. Таке збільшення зображення, звичайно, ставить високі вимоги до різкості зображення на екрані телевізора. Це означає, що керування електронним променем має бути дуже точним. Крім цього, для збільшення яскравості зображення потрібно збільшити швидкість електронів. Проводилися досліди з електронно-променевими трубками, в яких швидкість електронів перевищує 100000 км/с. У таких трубках точне керування електронним пучком можливе лише за суворого врахування законів теорії відносності.
Електронно-променеві трубки використовуються не лише в телебаченні. До обладнання кожної сучасної фізичної та навіть заводських лабораторій входять апарати, де електронний промінь використовується, образно кажучи, в ролі олівця. Ці апарати називаються осцилографами. В осцилографі електронний пучок малює на екрані, наприклад, картину електричних коливань, що відбуваються в якійсь установці. У наукових дослідженнях дуже важливо, щоб ця картина була точною, а для цього необхідно враховувати приріст маси електронів.
Ми не зупинятимемося на роботі телевізійного передавача, нас тут не цікавить і радіотехнічна схема телевізора. Єдине, на що ми звернемо увагу — це головна частина телевізора, електронно-променева трубка. Трубка являє собою скляний балон, з якого викачано майже все повітря. Опукле дно балона править за екран. У трубці створюється вузький пучок швидких електронів, спрямований до екрана. Екран вкритий тонким шаром сірчистого цинку або якоїсь іншої речовини, яка під дією пучка електронів починає світитися. Вузький пучок електронів викликає на екрані світну пляму. У трубці є ще пристрої, які за допомогою електричного і магнітного полів відхиляють електронний пучок. Ці відхильні пристрої змінюють положення світної точки на екрані; можна змінювати також яскравість точки. Рух пучка електронів керується відхильними пристроями так, що світла плямка пробігає рядок за рядком протягом 1/25 с увесь екран. Яскравість точки залежить від радіосигналів, які посилає телепередавач.
Таким чином, точка змінної яскравості малює на екрані зображення.
Для керування електронним пучком потрібно точно знати масу електронів. Чим більша їхня маса, тим сильніші електричні й магнітні поля потрібно застосовувати для відхилення пучка. Вище ми бачили, що маса будь-якого тіла, зокрема й маса електрона, залежить від його швидкості. Маса спокою електрона — добре відома величина. Масу електрона, який рухається в електронно-променевій трубці зі швидкістю v, можна обчислити за формулою (5). У звичайному телевізорі використовується електронно-променева трубка, в якій швидкість електронів сягає приблизно 30000 км/с. Це означає, що маса електронів у трубці майже на 1% більша за масу спокою. Таким чином, жоден власник телевізора не може стверджувати, що він не має ніякого діла з теорією відносності. Те, що пучок електронів у телевізорі має на 1% більшу масу, пояснюється тільки теорією відносності.
Дивитися на екран сучасного телевізора можуть одночасно лише кілька людей, у крайньому разі — десяток людей. Показ же телевізійної передачі цілому залові досі лишається не до кінця розв'язаною проблемою, хоча такі досліди й ведуться. Так, наприклад, намагалися збільшити яскравість зображення на екрані телевізора. Одержане зображення можна тоді за допомогою світлосильного об'єктива проєктувати на великий екран. Таке збільшення зображення, звичайно, ставить високі вимоги до різкості зображення на екрані телевізора. Це означає, що керування електронним променем має бути дуже точним. Крім цього, для збільшення яскравості зображення потрібно збільшити швидкість електронів. Проводилися досліди з електронно-променевими трубками, в яких швидкість електронів перевищує 100000 км/с. У таких трубках точне керування електронним пучком можливе лише за суворого врахування законів теорії відносності.
Електронно-променеві трубки використовуються не лише в телебаченні. До обладнання кожної сучасної фізичної та навіть заводських лабораторій входять апарати, де електронний промінь використовується, образно кажучи, в ролі олівця. Ці апарати називаються осцилографами. В осцилографі електронний пучок малює на екрані, наприклад, картину електричних коливань, що відбуваються в якійсь установці. У наукових дослідженнях дуже важливо, щоб ця картина була точною, а для цього необхідно враховувати приріст маси електронів.