А що нам робити із законами, які лише приблизно симетричні? Найдивовижніше тут те, що в широкій області найважливіших явищ—ядерні сили, електромагнітні явища і навіть деякі слабкі взаємодії типу гравітації, словом, усі закони в найширшій області фізики виявляються симетричними. Але, з іншого боку, раптом спливає якесь слабеньке явище і каже: «Ні, не все на світі симетрично!» Але як могло статися, що природа майже симетрична, а не абсолютно симетрична? Що нам з нею робити? Перш за все давайте все-таки подивимося, чи немає якихось інших прикладів подібного роду? Так, такі приклади є, і навіть не один. Наприклад, ядерні частини сил між протоном і протоном, між протоном і нейтроном чи нейтроном і нейтроном точно рівні одна одній. Це якась нова симетрія — симетрія ядерних сил: у ядерних взаємодіях протон і нейтрон цілком можуть заміняти один одного. Але вона, очевидно, не загальна симетрія, бо між двома нейтронами не існує електричного відштовхування, як між двома протонами. Тому ми не можемо завжди заміняти протон нейтроном, це, взагалі кажучи, неправильно, хоча й є гарним наближенням. Чому гарним? Та тому, що ядерні сили набагато більші за електричні. Так що це теж «майже симетрія». Отже, подібні приклади все ж є і в інших областях.
Нас завжди тягне розглядати симетрію як якийсь рід досконалості. Це нагадує стару ідею греків про досконалість кіл. Їм було навіть страшно уявити, що планетні орбіти не кола, а лише майже кола. Але між колом і майже колом різниця чимала, а якщо говорити про спосіб мислення, то ця зміна просто величезна. Досконалість і симетрія кола зникають, щойно трохи спотворити його. Деформуйте трохи коло, і це буде кінцем його симетрії й досконалості. Виникає питання, чому ж орбіти лише майже кола? Це набагато складніше питання. Справжній рух планет, взагалі кажучи, має відбуватися по еліпсах, але протягом століть завдяки припливним силам вони перетворилися на майже кола. Але чи скрізь є подібна проблема? Якби шляхи планет були справді колами, то проблема не потребувала б розлогих пояснень — вони прості. Але оскільки ці шляхи лише майже кругові, то пояснити потрібно дуже багато. Результат же перетворюється на велику динамічну проблему, і тепер нам потрібно пояснити, залучаючи припливні сили чи щось інше, чому вони приблизно симетричні.
Отже, наша мета зрозуміти, звідки взялася симетрія. Чому природа так близька до симетрії? З цього питання ні в кого немає жодної розумної думки. Єдине, що я можу запропонувати вам,— це старе японське переказання. У японському місті Нікко є ворота, які японці називають найкрасивішими воротами країни. Вони були побудовані в період великого впливу китайського мистецтва. Це надзвичайно складні ворота, з безліччю фронтонів, дивовижним різьбленням і великою кількістю колон, на основі яких вирізані драконячі голови, божества і т. п. Але, придивившись, можна помітити, що в складному й майстерному малюнку на одній із колон деякі з його дрібних деталей вирізані догори ногами. У решті малюнок повністю симетричний. Виникає питання, для чого це було потрібно? Як говорить переказання, це було зроблено для того, щоб боги не запідозрили людину в досконалості. Помилку було зроблено навмисно, аби не викликати заздрощів і гніву богів.
Ми можемо, взагалі кажучи, підхопити цю думку і сказати, що справжнє пояснення приблизної симетрії світу полягає в наступному: боги створили свої закони лише приблизно симетричними, щоб ми не заздрили їхній досконалості!
Нас завжди тягне розглядати симетрію як якийсь рід досконалості. Це нагадує стару ідею греків про досконалість кіл. Їм було навіть страшно уявити, що планетні орбіти не кола, а лише майже кола. Але між колом і майже колом різниця чимала, а якщо говорити про спосіб мислення, то ця зміна просто величезна. Досконалість і симетрія кола зникають, щойно трохи спотворити його. Деформуйте трохи коло, і це буде кінцем його симетрії й досконалості. Виникає питання, чому ж орбіти лише майже кола? Це набагато складніше питання. Справжній рух планет, взагалі кажучи, має відбуватися по еліпсах, але протягом століть завдяки припливним силам вони перетворилися на майже кола. Але чи скрізь є подібна проблема? Якби шляхи планет були справді колами, то проблема не потребувала б розлогих пояснень — вони прості. Але оскільки ці шляхи лише майже кругові, то пояснити потрібно дуже багато. Результат же перетворюється на велику динамічну проблему, і тепер нам потрібно пояснити, залучаючи припливні сили чи щось інше, чому вони приблизно симетричні.
Отже, наша мета зрозуміти, звідки взялася симетрія. Чому природа так близька до симетрії? З цього питання ні в кого немає жодної розумної думки. Єдине, що я можу запропонувати вам,— це старе японське переказання. У японському місті Нікко є ворота, які японці називають найкрасивішими воротами країни. Вони були побудовані в період великого впливу китайського мистецтва. Це надзвичайно складні ворота, з безліччю фронтонів, дивовижним різьбленням і великою кількістю колон, на основі яких вирізані драконячі голови, божества і т. п. Але, придивившись, можна помітити, що в складному й майстерному малюнку на одній із колон деякі з його дрібних деталей вирізані догори ногами. У решті малюнок повністю симетричний. Виникає питання, для чого це було потрібно? Як говорить переказання, це було зроблено для того, щоб боги не запідозрили людину в досконалості. Помилку було зроблено навмисно, аби не викликати заздрощів і гніву богів.
Ми можемо, взагалі кажучи, підхопити цю думку і сказати, що справжнє пояснення приблизної симетрії світу полягає в наступному: боги створили свої закони лише приблизно симетричними, щоб ми не заздрили їхній досконалості!