Енергію у хвилевід можна ввести своєрідною «антеною», скориставшись для цього, наприклад, вертикальним дротиком, або «штирем». У наявності хвиль у хвилеводі можна переконатися, відвівши з нього частину електромагнітної енергії за допомогою приймальної «антенки» — теж якогось дротяного штиря або петельки. На фіг. 24.8 показано хвилевід, частина стінок на малюнку вихоплена, щоб були видні вхідний штир і приймальний «пробник». Вхідний штир можна підключити через коаксіальний кабель до генератора сигналів, а приймальний пробник таким же кабелем можна з'єднати з детектором. Зазвичай зручніше вводити пробник крізь довгу прорізь у стінці хвилеводу. Тоді можна ним водити вздовж хвилеводу і вимірювати поле в різних місцях.Якщо подати із сигнал-генератора частоту ω, більшу, ніж гранична частота ωc, то хвилеводом від штиря побіжать хвилі. Якщо хвилевід нескінченної довжини, то ніяких хвиль, крім цих, не буде (щоб зробити його нескінченним, треба на кінці поставити ретельно сконструйований поглинач, який не допустить відбиття від цього кінця). Тоді, оскільки детектор вимірює поле поблизу пробника, усереднене за часом, він сприйматиме сигнал, що не залежить від положення у хвилеводі; на виході реєструватиметься величина, пропорційна потужності, що передається.
Якщо ж зробити так, щоб від дальнього кінця хвилеводу відбивалася хвиля (граничний випадок: якщо закрити його металевою пластинкою), то на додачу до початкової хвилі з'явиться відбита. Ці дві хвилі інтерферуватимуть і створять у хвилеводі стоячу хвилю, схожу на стоячі хвилі в струні, про які йшлося в розд. 49 (вип. 4). У цьому випадку, у міру того як пробник пересувається вздовж труби, показання детектора будуть періодично зростати і падати; максимум поля відмічатиме підйоми хвилі, а мінімум — вузли. Відстань між двома послідовними вузлами (або гребенями) дорівнює λg /2. Це дає нам зручний спосіб вимірювати довжину хвилі у хвилеводі. Якщо зсувати частоту ближче до ωc, то відстань між вузлами збільшиться, показуючи тим самим, що довжина хвилі у хвилеводі змінюється за законом (24.19).
Нехай тепер наш сигнал-генератор увімкнений на частоту, трохи меншу, ніж ωc. Тоді показання детектора поступово падатимуть у міру того, як пробник віддаляється вздовж хвилеводу. Якщо ще знизити частоту, напруженість поля почне спадати швидше, наслідуючи криву фіг. 24.7 і показуючи, що хвилі не поширюються.