Експонента, як відомо, асимптотична крива: вона досягає свого теоретично стаціонарного значення при нескінченно великому часі перехідного процесу (при t → ∞). Практично ж (з точністю до 1%) будь-яка експонента підходить до свого стаціонарного значення за час, що дорівнює чотирьом - п'яти її періодів T (згадайте: на це зверталася увага ще при розгляді закону радіоактивного розпаду).
Період експоненціального процесу - це величина, обернена до того, що стоїть у її показнику перед змінною t. Отже, в даному випадку (див. вираз (13.14):
T = l / (kе1 - 1 + Δk) , або T = l / δkп2 (13.15)
Тому величина практичного часу встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі буде приблизно дорівнювати:
tу ≈ (4 ÷ 5)l / δkп2 (13.16)
Час практичного встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі, як і сама величина усталеної густини нейтронів, визначається величиною ступеня підкритичності реактора, яка задається йому після чергового підняття органів компенсації реактивності.
Чим ближче реактор до критичного стану після чергового ступеня підняття органів компенсації реактивності, тим більша величина практичного часу встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі.
Період експоненціального процесу - це величина, обернена до того, що стоїть у її показнику перед змінною t. Отже, в даному випадку (див. вираз (13.14):
T = l / (kе1 - 1 + Δk) , або T = l / δkп2 (13.15)
Тому величина практичного часу встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі буде приблизно дорівнювати:
tу ≈ (4 ÷ 5)l / δkп2 (13.16)
Час практичного встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі, як і сама величина усталеної густини нейтронів, визначається величиною ступеня підкритичності реактора, яка задається йому після чергового підняття органів компенсації реактивності.
Чим ближче реактор до критичного стану після чергового ступеня підняття органів компенсації реактивності, тим більша величина практичного часу встановлення підкритичної густини нейтронів у реакторі.