У бездіяльності енергетичний реактор зберігається в підкритичному стані. Реактору енергоблока АЕС, взагалі кажучи, стан бездіяльності не притаманний; це, скоріше, вимушений стан після спрацювання аварійного захисту реактора через серйозні причини, що потребують значного часу для їх усунення, або планова зупинка реактора для перезавантаження його активної зони.
Підкритичний стан реактора в бездіяльності зазвичай забезпечується повним уведенням в активну зону всіх груп рухомих поглиначів, а в реакторах типу ВВЕР - ще й за рахунок уведення у воду первинного контуру додаткової кількості борної кислоти (рідкого поглинача нейтронів), що забезпечує достатній ступінь підкритичності реактора, який гарантує неможливість самозапуску реактора під час стоянки внаслідок імовірних неврахованих ефектів вивільнення реактивності в період бездіяльності.
Але так чи інакше час стоянки реактора колись закінчується, і реактор знову має вводитися в дію.
Пуск реактора - це операція приведення його з підкритичного стану в критичний шляхом обережного підйому органів компенсації реактивності в критичне положення або зниження концентрації борної кислоти у воді первинного контуру до критичного значення.
У визначенні навмисно використано невластиве для визначень слово “обережного”: для цього є серйозні підстави, оскільки пуск реактора належить до так званих ядерно-небезпечних процедур.
Зрозуміти причини можливого виникнення ядерної небезпеки, що випливають із закономірностей перехідних процесів змін густини нейтронів у підкритичному реакторі під час його пуску, і обґрунтувати практичні заходи, спрямовані на виключення самої можливості виникнення ядерно-небезпечних ситуацій при пуску, - основні практичні цілі вивчення цієї теми.
Підкритичний стан реактора в бездіяльності зазвичай забезпечується повним уведенням в активну зону всіх груп рухомих поглиначів, а в реакторах типу ВВЕР - ще й за рахунок уведення у воду первинного контуру додаткової кількості борної кислоти (рідкого поглинача нейтронів), що забезпечує достатній ступінь підкритичності реактора, який гарантує неможливість самозапуску реактора під час стоянки внаслідок імовірних неврахованих ефектів вивільнення реактивності в період бездіяльності.
Але так чи інакше час стоянки реактора колись закінчується, і реактор знову має вводитися в дію.
Пуск реактора - це операція приведення його з підкритичного стану в критичний шляхом обережного підйому органів компенсації реактивності в критичне положення або зниження концентрації борної кислоти у воді первинного контуру до критичного значення.
У визначенні навмисно використано невластиве для визначень слово “обережного”: для цього є серйозні підстави, оскільки пуск реактора належить до так званих ядерно-небезпечних процедур.
Зрозуміти причини можливого виникнення ядерної небезпеки, що випливають із закономірностей перехідних процесів змін густини нейтронів у підкритичному реакторі під час його пуску, і обґрунтувати практичні заходи, спрямовані на виключення самої можливості виникнення ядерно-небезпечних ситуацій при пуску, - основні практичні цілі вивчення цієї теми.