Наведемо ще один приклад, що дає рівняння того самого вигляду, але цього разу стосується дифузії. У розд. 43 (вип. 4) ми розглянули дифузію іонів в однорідному газі та дифузію одного газу крізь інший. Тепер візьмемо інший приклад — дифузію нейтронів у матеріалі типу графіту. Ми обрали графіт (різновид чистого вуглецю), тому що вуглець не поглинає повільних нейтронів. Нейтрони подорожують у ньому вільно. Вони проходять по прямій у середньому кілька сантиметрів, перш ніж розсіються ядром і відхиляться убік. Тож якщо у нас є великий шматок графіту завтовшки в кілька метрів, то нейтрони, що спочатку перебували в одному місці, переходитимуть в інші місця. Ми опишемо їхню усереднену поведінку, тобто їхній середній потік.
Нехай N(x, y, z)ΔV — число нейтронів в елементі об'єму ΔV y точці (х, y, z). Рух нейтронів призводить до того, що одні покидають ΔV, а інші потрапляють у нього. Якщо в одній області опиняється нейтронів більше, ніж у сусідній, то звідти їх переходитиме в другу область більше, ніж навпаки; в результаті виникне потік. Повторюючи докази, наведені в розд. 43 (вип. 4), можна описати потік вектором потоку J. Його компонента Jx є результуюче число нейтронів, що проходять за одиницю часу крізь одиничну площадку, перпендикулярну осі х. Ми отримаємо тоді
Нехай N(x, y, z)ΔV — число нейтронів в елементі об'єму ΔV y точці (х, y, z). Рух нейтронів призводить до того, що одні покидають ΔV, а інші потрапляють у нього. Якщо в одній області опиняється нейтронів більше, ніж у сусідній, то звідти їх переходитиме в другу область більше, ніж навпаки; в результаті виникне потік. Повторюючи докази, наведені в розд. 43 (вип. 4), можна описати потік вектором потоку J. Його компонента Jx є результуюче число нейтронів, що проходять за одиницю часу крізь одиничну площадку, перпендикулярну осі х. Ми отримаємо тоді
Зображення
де коефіцієнт дифузії D дається в термінах середньої швидкості ν і середньої довжини вільного пробігу l між зіткненнями:
Зображення
Швидкість, з якою нейтрони проходять крізь якийсь елемент поверхні da, дорівнює J·nda (де n, як завжди,— одиничний вектор нормалі). Результуючий потік з елемента об'єму тоді дорівнює (користуючись звичайним гаусовим доведенням) ∇·JdV. Цей потік призводив би до зменшення числа нейтронів у ΔV, якщо нейтрони не генеруються всередині ΔV (за допомогою якоїсь ядерної реакції). Якщо в об'ємі присутні джерела, що виробляють S нейтронів за одиницю часу в одиниці об'єму, то результуючий потік з ΔV дорівнюватиме [S—(∂N/∂t)] ΔV. Тоді отримуємо
Зображення
Комбінуючи (12.21) і (12.20), отримуємо рівняння дифузії нейтронів
Зображення
У статичному випадку, коли ∂N/∂t =0, ми знову маємо рівняння (12.4)! Ми можемо скористатися нашими знаннями в електростатиці для розв'язання задач з дифузії нейтронів. Тож розв'яжімо якусь задачу. (Мабуть, ви дивуєтеся: навіщо розв'язувати нову задачу, якщо ми вже розв'язали всі задачі в електростатиці? Цього разу ми можемо розв'язати швидше саме тому, що електростатичні задачі дійсно вже розв'язані!)Нехай є блок матеріалу, в якому нейтрони (скажімо, за рахунок поділу урану) народжуються рівномірно у сферичній області радіусом a (фіг. 12.7). Ми хотіли б дізнатися, чому дорівнює густина нейтронів усюди? Наскільки однорідна густина нейтронів в області, де вони народжуються? Чому дорівнює відношення нейтронної густини в центрі до нейтронної густини на поверхні області народження? Відповіді знайти легко. Густина нейтронів у джерелі S0 стоїть замість густини зарядів ρ, тому наша задача така сама, як задача про однорідно заряджену сферу. Знайти N— це те саме, що знайти потенціал φ. Ми вже знайшли поля всередині й поза однорідно зарядженою сферою; для отримання потенціалу ми можемо їх проінтегрувати. Поза сферою потенціал дорівнює Q/4πε0r, де повний заряд Q дається відношенням 4πа3ρ/3. Отже,
Зображення
Для внутрішніх точок внесок у поле дають тільки заряди Q(r), що містяться всередині сфери радіусом r; Q(r) =4πr3ρ/3, отже,
Зображення
Поле зростає лінійно з r. Інтегруючи E, отримуємо φ:
Зображення
На відстані радіуса а φзовн має збігатися з φвнутр, тому стала має дорівнювати ρа2/2ε0. (Ми припускаємо, що потенціал φ дорівнює нулю на великих відстанях від джерела, а це для нейтронів відповідатиме перетворенню N на нуль.) Отже,
Зображення
Тепер ми одразу ж знайдемо густину нейтронів у нашій дифузійній задачі
Зображення
На фіг 12.7 представлено залежність N від r.
Чому ж тепер дорівнює відношення густини в центрі до густини на краю? У центрі (r=0) вона пропорційна За2/2, а на краю (r=a) пропорційна 2а2/2; тому відношення густин дорівнює 3/2. Однорідне джерело не дає однорідної густини нейтронів. Як бачите, наші знання в електростатиці дають добру затравку для вивчення фізики ядерних реакторів.
Дифузія відіграє велику роль у багатьох фізичних обставинах. Рух іонів через рідину або електронів через напівпровідник підпорядковується все тому самому рівнянню. Ми знову й знову приходимо до одних і тих самих рівнянь.
Чому ж тепер дорівнює відношення густини в центрі до густини на краю? У центрі (r=0) вона пропорційна За2/2, а на краю (r=a) пропорційна 2а2/2; тому відношення густин дорівнює 3/2. Однорідне джерело не дає однорідної густини нейтронів. Як бачите, наші знання в електростатиці дають добру затравку для вивчення фізики ядерних реакторів.
Дифузія відіграє велику роль у багатьох фізичних обставинах. Рух іонів через рідину або електронів через напівпровідник підпорядковується все тому самому рівнянню. Ми знову й знову приходимо до одних і тих самих рівнянь.