У системі закріплених зарядів стійкого місця для пробного заряду немає. А як щодо системи заряджених провідників? Чи може система заряджених провідників створити поле, в якому для точкового заряду хоч десь знайдеться стійке місце? (Звісно, йдеться не про місце на поверхні провідника.) Ви знаєте, що провідники характерні тим, що заряди в них можуть рухатися вільно. Можливо, якщо трохи зсунути точковий заряд, то інші заряди на провідниках так зміститься, що на точковий заряд почне діяти відновлювальна сила? Відповідь, як і раніше, заперечна, хоча з наведеного нами доведення це аж ніяк не випливає. У цьому випадку доведення складніше, і ми лише накреслимо його хід.
По-перше, ми зауважуємо, що коли заряди перерозподіляються по провідниках, це можливо лише тоді, коли від їхнього руху їхня сумарна потенціальна енергія скорочується. (Частина їхньої енергії, коли вони рухаються по провіднику, переходить у тепло.) А ми вже показали, що коли заряди, які створюють поле, стаціонарні, то поблизу будь-якої точки Р0, у якій поле дорівнює нулю, існує напрямок, у якому зміщення точкового заряду з Р0 зменшить енергію системи (оскільки сила спрямована від Р0). Будь-яке переміщення зарядів по провідниках може лише ще більше знизити їхню потенціальну енергію, так що (за принципом віртуальної роботи) їхній рух лише збільшить силу в цьому вказаному напрямку, але жодним чином не оберне її знак.
Наші слова не означають, що заряд неможливо урівноважити електричними силами. Це можна зробити, якщо спеціальними пристроями контролювати розташування або розмір підтримуваних зарядів. Ви ж знаєте, що стрижень, який стоїть у гравітаційному полі на своєму нижньому кінці, нестійкий, але звідси не випливає, що його не можна урівноважити на кінчику пальця. Точно так само і заряд можна утримати на одному місці за допомогою лише електричних сил, якщо вчасно змінювати ці сили. Але цього не можна зробити за допомогою пасивної, тобто статичної, системи сил.
По-перше, ми зауважуємо, що коли заряди перерозподіляються по провідниках, це можливо лише тоді, коли від їхнього руху їхня сумарна потенціальна енергія скорочується. (Частина їхньої енергії, коли вони рухаються по провіднику, переходить у тепло.) А ми вже показали, що коли заряди, які створюють поле, стаціонарні, то поблизу будь-якої точки Р0, у якій поле дорівнює нулю, існує напрямок, у якому зміщення точкового заряду з Р0 зменшить енергію системи (оскільки сила спрямована від Р0). Будь-яке переміщення зарядів по провідниках може лише ще більше знизити їхню потенціальну енергію, так що (за принципом віртуальної роботи) їхній рух лише збільшить силу в цьому вказаному напрямку, але жодним чином не оберне її знак.
Наші слова не означають, що заряд неможливо урівноважити електричними силами. Це можна зробити, якщо спеціальними пристроями контролювати розташування або розмір підтримуваних зарядів. Ви ж знаєте, що стрижень, який стоїть у гравітаційному полі на своєму нижньому кінці, нестійкий, але звідси не випливає, що його не можна урівноважити на кінчику пальця. Точно так само і заряд можна утримати на одному місці за допомогою лише електричних сил, якщо вчасно змінювати ці сили. Але цього не можна зробити за допомогою пасивної, тобто статичної, системи сил.