Заслуговує ще обговорення видозміна ньютонового закону тяжіння, зроблена Ейнштейном. Виявляється, попри викликане ним натхнення, ньютонів закон тяжіння все ж неправильний! Урахувавши вимоги теорії відносності, Ейнштейн видозмінив цей закон. За Ньютоном, тяжіння діяло миттєво. Це означає ось що: зрушивши масу, ми повинні тієї ж миті відчути зміну сили внаслідок зміщення; отже, таким способом можна надсилати сигнали з нескінченною швидкістю. А Ейнштейн висунув докази, що неможливо надсилати сигнали швидше за швидкість світла; закон тяжіння, таким чином, має бути помилковим. Якщо виправити його, врахувавши запізнення, то вийде вже новий закон, закон тяжіння Ейнштейна. Одна з особливостей нового закону легко вкладається в голові: за теорією відносності Ейнштейна все, будь-який об'єкт, що має енергію, має й масу в тому сенсі, що він повинен тяжіти до інших об'єктів. Навіть промінь світла має «масу», бо він має енергію. І коли промінь світла, несучи з собою енергію, проходить повз Сонце, то Сонце його притягує. І промінь уже йде не по прямій, а викривляється. Наприклад, під час сонячних затемнень зорі, що оточують Сонце, здаються зсунутими з того місця, де вони спостерігалися б, якби Сонця не було. І це явище й справді спостерігалося.
І нарешті, зіставмо тяжіння з іншими теоріями. В останні роки з'ясувалося, що будь-яка маса завдячує своїм походженням найдрібнішим частинкам і що існує кілька видів взаємодії, наприклад ядерні сили тощо. Жодна з цих ядерних чи електричних сил поки що тяжіння не пояснює. Квантовомеханічні аспекти природи ми ще поки що не поширили на тяжіння. Коли на малих відстанях починаються квантові ефекти, тяжіння виявляється ще настільки слабким, що потреби в квантовій теорії тяжіння не виникає. З іншого боку, для послідовності наших фізичних теорій було б важливо зрозуміти, чи має закон Ньютона з внесеною Ейнштейном видозміною бути змінений і далі, щоб узгоджуватися з принципом невизначеності. Ця остання видозміна поки що не зроблена.