Згідно зі згаданим правилом, основним матеріалом відбивача обирають той самий матеріал, що править у реакторі за основний сповільнювач.
Тому в уран-графітовому реакторі РБМК-1000 відбивач виконано з графіту, а в реакторі ВВЕР-1000 основний матеріал відбивача - вода.
Проте в обох випадках справа дещо складніша. У ВВЕР, наприклад, відбивач не суто водяний, а шаруватий, водно-сталевий: кільцеві шари води навколо активної зони чергуються з кільцевими шарами з нержавної сталі. Нержавна сталь 08Х18Н10Т, що її застосовують як основний матеріал для внутрішньореакторних конструкцій, має досить непогані сповільнювальні властивості:
- транспортний макропереріз Σtr = 0.861см-1 (у води Σtr ≈ 2 см-1);
- стандартна довжина дифузії L = 1.62 см (у води L = 2.72 cм);
- сповільнювальна здатність ξΣs = 0.018 cм-1 (у води ξΣs = 1.35cм-1). Недолік цієї сталі як матеріалу для відбивача - її великий макропереріз поглинання (Σa ≈ 0.24 cм-1), через що ефективність водно-сталевого відбивача дещо знижується порівняно з суто водяним.
Застосування сталевих шарів в екранній збірці ВВЕР - данина іншій необхідності. З активної зони працюючого ВВЕР іде не лише потік витоку нейтронів, а й потужне γ-випромінювання, для якого дециметровий шар води не є достатньою перепоною; потрапляючи на корпус реактора, потік γ-квантів високих енергій спричиняє радіаційний наклеп у його сталі, внаслідок чого вона втрачає свої пластичні властивості, стає крихкою. Тому встановлення сталевих екранів між активною зоною і корпусом реактора є вимушеним заходом, мета якого - зниження на два порядки величини потоку гамма-випромінювання на корпус реактора, і підвищення надійності та довговічності його роботи.
Для водно-сталевих відбивачів ефективної товщини величину ефективної добавки з пристойною точністю можна обчислювати за емпіричною формулою:
δе ≈ 3.2 + 0.1(Lаз2 + Τаз) (9.2.8) Водно-сталеву компоновку мають і верхній, і нижній торцеві відбивачі у ВВЕР, з тією лише різницею, що в них немає явно вираженого чергування горизонтальних шарів води та сталі.
У реакторі РБМК-1000 і бічний, і торцеві відбивачі через необхідність також мають не суто графітову структуру: крізь нижній відбивач проходять труби, що підводять теплоносій до технологічних каналів, у верхньому відбивачі проходять відвідні труби, а графіт бічного відбивача пронизують від низу до верху вертикальні труби охолодження самого відбивача.
Тому в уран-графітовому реакторі РБМК-1000 відбивач виконано з графіту, а в реакторі ВВЕР-1000 основний матеріал відбивача - вода.
Проте в обох випадках справа дещо складніша. У ВВЕР, наприклад, відбивач не суто водяний, а шаруватий, водно-сталевий: кільцеві шари води навколо активної зони чергуються з кільцевими шарами з нержавної сталі. Нержавна сталь 08Х18Н10Т, що її застосовують як основний матеріал для внутрішньореакторних конструкцій, має досить непогані сповільнювальні властивості:
- транспортний макропереріз Σtr = 0.861см-1 (у води Σtr ≈ 2 см-1);
- стандартна довжина дифузії L = 1.62 см (у води L = 2.72 cм);
- сповільнювальна здатність ξΣs = 0.018 cм-1 (у води ξΣs = 1.35cм-1). Недолік цієї сталі як матеріалу для відбивача - її великий макропереріз поглинання (Σa ≈ 0.24 cм-1), через що ефективність водно-сталевого відбивача дещо знижується порівняно з суто водяним.
Застосування сталевих шарів в екранній збірці ВВЕР - данина іншій необхідності. З активної зони працюючого ВВЕР іде не лише потік витоку нейтронів, а й потужне γ-випромінювання, для якого дециметровий шар води не є достатньою перепоною; потрапляючи на корпус реактора, потік γ-квантів високих енергій спричиняє радіаційний наклеп у його сталі, внаслідок чого вона втрачає свої пластичні властивості, стає крихкою. Тому встановлення сталевих екранів між активною зоною і корпусом реактора є вимушеним заходом, мета якого - зниження на два порядки величини потоку гамма-випромінювання на корпус реактора, і підвищення надійності та довговічності його роботи.
Для водно-сталевих відбивачів ефективної товщини величину ефективної добавки з пристойною точністю можна обчислювати за емпіричною формулою:
δе ≈ 3.2 + 0.1(Lаз2 + Τаз) (9.2.8) Водно-сталеву компоновку мають і верхній, і нижній торцеві відбивачі у ВВЕР, з тією лише різницею, що в них немає явно вираженого чергування горизонтальних шарів води та сталі.
У реакторі РБМК-1000 і бічний, і торцеві відбивачі через необхідність також мають не суто графітову структуру: крізь нижній відбивач проходять труби, що підводять теплоносій до технологічних каналів, у верхньому відбивачі проходять відвідні труби, а графіт бічного відбивача пронизують від низу до верху вертикальні труби охолодження самого відбивача.