До 1054 р. нашої ери китайська і японська цивілізації були одними з найпередовіших у світі: китайці й японці вже тоді стежили за явищами у Всесвіті, і саме того року вони зафіксували чудову подію — раптову появу яскравої зорі. (Цікаво, що жоден з європейських ченців, які написали в середні віки стільки книг, і не подумав відзначити цю подію.) Як виглядає народжена зоря нині, показано на фіг. 34.7. Зовні видно велику кількість червоних ниток, які утворюються атомами тонкої газової оболонки, що випромінюють на своїх власних частотах; спектр випромінювання складається з яскравих окремих ліній. Своєю появою червоний колір завдячує азоту. А от у центрі світиться дивна розмазана пляма, що випромінює в неперервному спектрі частот, тобто частоти, властиві різним атомам, ніяк не виділені. Ця пляма — зовсім не хмара пилу, що відбиває світло сусідніх зір, що також могло б призвести до неперервного спектра випромінювання. Крізь це утворення можна побачити зорі, отже, воно прозоре і саме випромінює світло.
На фіг. 34.8 показано той самий об'єкт, але тепер знятий у променях ділянки спектра, де немає яскравих ліній, тобто фактично видно лише центральну частину. Крім того, знімки робилися крізь поляризатор, і два наведені знімки відповідають двом взаємно перпендикулярним орієнтаціям поляризатора. Легко помітити, що знімки різні! Отже, світло, яке доходить до нас, поляризоване. Причина цього ефекту, ймовірно, полягає в тому, що в туманності є місцеве магнітне поле, де крутиться безліч дуже швидких електронів.
Ми щойно пояснили, яким чином електрони рухаються в полі по колу. Якщо до цього руху додати будь-який рівномірний рух у напрямку поля, випромінювання поля не зміниться, оскільки сила qv x В не має компоненти вздовж поля, а синхротронне випромінювання (як ми вже зазначали) завжди поляризоване під прямим кутом до напрямку проекції магнітного поля на площину зору.
Зіставляючи обидва ці факти, ми бачимо, що на ділянці, де один знімок світлий, а інший темний, електричне поле світла має бути повністю поляризоване в одному напрямку. Це означає, що перпендикулярно до вказаного напрямку є магнітне поле, а в тих ділянках, де другий знімок має світлу пляму, магнітне поле спрямоване по-іншому. При уважному вивченні фіг. 34.8 можна помітити, що тут є, грубо кажучи, ряд «ліній», що йдуть в одному на прямку на першому знімку і в перпендикулярному до нього напрямку на другому знімку. Зображення мають ніби волокнисту структуру. Можна думати, що магнітні силові лінії тягнуться доволі далеко в одному й тому самому напрямку, і тому, ймовірно, виникають витягнуті ділянки магнітного поля, де електрони закручуються в одному напрямку, а в областях з іншим напрямком поля електрони закручуються по-іншому.
Чому енергія електронів лишається великою так довго? Адже з моменту вибуху минуло вже 900 років; як же вийшло, що електрони крутяться так само швидко? Причина такої тривалості всього процесу загалом і збереження електронами їхньої великої енергії зокрема досі ще не зовсім зрозуміла.