Ми визначили поле двох точкових зарядів. На фіг. 6.8 показані деякі лінії поля і еквіпотенціальні поверхні, отримані з розрахунків, наведених у розд. 5. Розглянемо тепер еквіпотенціальну поверхню A. Припустімо, що ми зігнули тонкий лист металу так, що він точно накладається на цю поверхню. Якщо його справді накласти й встановити на ньому правильне значення потенціалу, то ніхто навіть не знатиме, що він там лежить, тому що нічого від його появи не змінилося.
А тепер погляньте уважніше! Насправді ми розв'язали задачу вже з новою умовою: поверхня зігнутого провідника з заданим потенціалом поміщена поблизу точкового заряду. Якщо наш металевий лист, покладений на еквіпотенціальну поверхню, замикається сам на себе (або тягнеться дуже далеко), то виходить картина, розглянута в розд. 5, § 10, коли простір ділиться на дві області: одна всередині, інша зовні замкненої провідної поверхні. Там ми дійшли висновку, що поля в цих двох областях зовсім не залежать одне від одного. Тож незалежно від того, яким є поле всередині замкненого провідника, зовні поле завжди те саме. Можна навіть заповнити всю серцевину провідника провідним матеріалом. Виходить, нам вдалося знайти поле за конфігурації провідників і зарядів, зображеної на фіг. 6.9. У просторі поза провідником поле якраз таке, як у двох точкових зарядів (див. фіг. 6.8). Усередині провідника воно нуль. І, крім того, електричне поле, як і слід було очікувати, біля самої поверхні провідника нормальне до неї.Отже, ми можемо розрахувати поля на фіг. 6.9, обчислюючи поле, створене зарядом q і уявним точковим зарядом —q, поміщеним у відповідному місці. А точковий заряд, який ми уявили собі існуючим за провідною поверхнею, так і називається зарядом-зображенням.
У книжках можна знайти довгі переліки розв'язків задачі електростатики для гіперболічних поверхонь та інших складних штук. Вас могло б здивувати, як це вдалося розрахувати поля поблизу поверхонь такої жахливої форми. Але вони були розраховані задом наперед! Хтось розв'язав просту задачу з фіксованими зарядами. А потім виявив, що з'являються якісь еквіпотенціальні поверхні нової форми, ну і написав роботу, в якій вказав, що поля зовні провідника такої форми можуть бути зображені так-то і так-то.